6 речей, які вам потрібно знати про платиновані титанові аноди (5)

(Продовження)

Виробництво платинованих титанових анодів розвивалося та вдосконалювалося протягом останніх двох десятиліть. Незважаючи на те, що техніка електроосадження для нанесення покриття на платину продовжує бути популярною, труднощі в досягненні адгезійного покриття на титані були подолані шляхом попереднього шорстіння поверхні титану та попереднього покриття протравленої підкладки дуже тонкою плівкою електропровідної грунтовки.

Згідно з деякими дослідженнями, товщина платинового покриття зазвичай коливається від одного до п’яти мікрон, а в спеціальних застосуваннях катодного захисту (товщина) може досягати 20 мікрон. Для катодного захисту берегових мостових настилів був розроблений титан із мідним сердечником і платиновою оболонкою товщиною 25-мікрон. Дослідження також прийшли до висновку, що в концентрованому розчині NaCl споживання платини може становити менше 0,1 мікрограма на ампер-годину, тоді як у морській воді (десятивідсоткове насичення) воно може досягати одного мікрограма на ампер-годину.

Для систем катодного захисту конденсаторів електростанцій, що використовують суміш річкової та морської води, споживання платини різко зростає за рахунок одночасного виділення кисню разом з хлором, а для солоної води через наявність розчинених твердих речовин споживання платина зросла до десятків мікрограмів на ампер-годину.

У випадку гальванічного нанесення нікелю присутність відбілювачів може вплинути на швидкість споживання платини, тоді як вміст цукру в розсоловій сировині в сталевих посудинах підвищував швидкість споживання платини.

(Продовження буде)